Обмежувальні переконання та негативні установки позбавляють сили, змушують почуватися погано. Вони тримають людину в пастці фізичного, розумового, емоційного та духовного дефіциту. А також заважають побудувати щасливі міжособистісні стосунки.
Звідки беруться негативні переконання?
На думку більшості психологів, негативні настанови найчастіше родом із дитинства. Дитина народжується і починає як губка вбирати все те, що транслюють їй оточуючі люди, навколишній простір.
На основі цієї інформації в людини в ранньому віці формується базова система цінностей — характер, відповідно до якої вона і вибудовує своє подальше життя.
У кожного з нас є свій особистий досвід, досвід наших предків, колективний досвід, досвід минулих життів та інше.
У тета-хілінгу існує 4 рівні переконань:
- Базовий рівень переконань. Переконання цього рівня — те, чого нас учили в нашому житті. Те, що ми прийняли з дитинства і це стало частиною нас.
- Генетичний рівень переконань. Переконання цього рівня ми отримуємо від предків або вони додаються в гени протягом нашого життя.
- Історичний рівень переконань. Переконання цього рівня відносяться до спогадів з минулого життя або глибокої генетичної пам’яті, або досвіду колективної свідомості, який ми переносимо в сьогодення.
- Рівень душі. Переконання цього рівня — все те, чим є людина. Для роботи на цьому рівні практик звертається до самої душі людини, до самої суті цієї людини.
Негативні переконання завдають істотної шкоди особистому життю їхнього власника й заважають побудувати гармонійні стосунки з партнером.
Про вплив подібних установок на життя і феномен «співзалежних стосунків» розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі
«Якщо ви хочете розірвати стосунки, які завдають вам болю, але водночас відчуваєте страх втратити партнера, начебто він і ваші стосунки — це головна цінність у житті — ви перебуваєте у співзалежних стосунках.
Звісно, «дзвіночки» були ще й на початку стосунків, але певні ваші настанови та моделі стосунків, що випливають із них, заважали вам вчасно почути їх», — пише психологиня (тут і далі орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).
Фахівець назвав найбільш популярні внутрішні установки, які можуть сприяти тому, щоб ми вступали у співзалежні стосунки або любовну залежність:
- Моєї любові вистачить на двох.
«Ні, не вистачить. Така установка лише сприятиме безвідповідальності партнера та розвитку вашого почуття провини», — пише експерт.
- Жінка повинна терпіти.
Це установка жертви — таким чином, ви лише скидаєте з себе відповідальність за власне щастя.
- Я буду гідною любові, якщо зроблю щось видатне.
Подібну установку ми переносимо з дитинства: «Якщо я буду хорошою дівчинкою, то батьки будуть більше любити мене». У дорослих стосунках вона не працює.
- Моя любов може його змінити.
Ні, не може. Ви можете змінити тільки себе, якщо захочете. Він може змінитися сам, якщо захоче. Ви не можете вплинути на його бажання і вибір змінитися — це його відповідальність.
- Якщо він мене полюбить, то зміниться.
Якщо вас полюбить «диванний житель», то максимум, що з нього вийде — закоханий «диванний житель».
- Чоловік усе зробить сам.
Ця пасивна установка дає змогу вам зробити чоловіка винним у чому завгодно, скидаючи з себе відповідальність за власне щастя
- Чоловік і жінка у стосунках — дві половинки одного цілого.
Дорослі стосунки — це два повноцінних цілих разом, а не дві неповноцінні половинки.
- Чоловік повинен розуміти мене з півслова.
Це установка на співзалежне злиття з партнером. Найімовірніше, ви відчуваєте труднощі в тому, щоб упевнено заявляти про себе.
- В інших не краще.
Так ми можемо терпіти багато болю і не змінювати свою поведінку, жити в ілюзіях і надіях.
Усі ці установки допомагають нам будувати стосунки, виходячи не з фактів поведінки партнера, а з наших фантазій про нього.